У ніч проти 2 липня 2026 року Росія завдала одного з наймасованіших ударів по Києву за час повномасштабної війни. Головною ціллю стало цивільне місто. Внаслідок атаки на Київ 2 липня загинули десятки людей, найтяжчі руйнування — у Дарницькому районі.
Що відомо про удар
За даними військових, ворог випустив по Україні понад 70 ракет і майже 500 ударних дронів, головний удар прийшовся на столицю. Протиповітряна оборона збила більшість цілей, але частина ракет дійшла до житлових кварталів.
Пошкодження зафіксували щонайменше у семи районах — Дарницькому, Шевченківському, Голосіївському, Печерському, Оболонському, Святошинському та Деснянському. Під удар потрапили не лише будинки: серед постраждалих обʼєктів — термінали «Нової пошти», енергетична інфраструктура, Київський зоопарк. Найбільше руйнувань — у Дарниці, де ракета влучила в багатоповерхівку. З-під завалів рятувальники деблокували десятьох загиблих.
Ремонт пошкодженої енергетики триває й досі: підготовка Києва до зими виконана на 65%.
Спершу повідомляли про 25 жертв, згодом кількість загиблих у місті зросла до 30, поранених — понад 90. На 3 липня в Києві оголосили День жалоби.
Дарниця вранці: скло, пил і горе
Ранок у дворах Дарниці почався не з буденних справ, а зі скла під ногами, пилу на дитячих речах і дзвінків рідним. Понівечені машини, вибиті вікна, уламки бетону. Мешканці згадують, що вибухи почалися близько третьої ночі — таких вони не чули за всю війну.
Комусь пощастило відбутися вибитими вікнами й перекошеними дверима. Одна з мешканок розповіла, що її квартиру вберегло лише те, що вікна виходили на протилежний бік — але страху такого вони ще не переживали.
Серед тих, хто втратив дім тієї ночі, — фізик КНУ Михайло Висоцький: у вогні згорів родинний архів, який збирали кілька поколінь, а ключі від нової квартири він отримав через чотири з половиною тижні.
Іншим ця ніч коштувала найдорожчого. В одній із квартир зруйнованого будинку мати знайшла свого сина мертвим. Кадр, на якому пані Тетяна сидить поруч із тілом сина, обійшов українські медіа — свідчення материнського горя, яке неможливо переказати словами.
Богдан і Вікторія: брат-захисник і сестра з Конотопа
Серед загиблих тієї ночі — брат і сестра, Богдан і Вікторія Доля. Обоє все життя прожили в Конотопі на Сумщині, навчалися в місцевому ліцеї №1. Богдан, 24 роки, був військовослужбовцем, захищав Україну. Вікторія була поруч у цивільному житті. Війна забрала обох в одну ніч — у Києві, куди прилетіла ракета.
У Конотопі згадують їх як щирих, добрих і світлих людей. Міський голова Артем Семеніхін оголосив 3 липня Днем жалоби за загиблими земляками і всіма киянами, яких забрала ця атака. Попрощатися з братом і сестрою громада зібралася 5 липня.
Місто прибирає уламки і тримається
Удари по спальних районах мають розрахунок, який не змінюється роками: посіяти страх, змусити зневіритися, вбити клин між суспільством і армією. Тієї ночі Росія хотіла залишити в Дарниці страх і порожнечу.
Замість цього люди вийшли у двір. Прибирати бите скло, виносити уламки, допомагати сусідам, телефонувати рідним коротке «я живий». Місто, яке намагалися зламати, взялося відновлювати те, що в нього намагалися відібрати.
Наслідки атаки та свідчення мешканців Дарниці — у відео проєкту KyivCity.
Атака на Київ 2 липня стала черговим нагадуванням: під російськими ракетами гине не «інфраструктура», а конкретні люди — чиїсь сини, брати й сестри. І щоразу після такої ночі місто піднімається знову.
Після атаки 1 серпня 2026 року місто розгорнуло в постраждалих районах штаби для оформлення виплат і компенсацій.