Скло вже в Києві. Шістнадцять елементів вітражного ліхтаря, який ракетний удар вибив зі стелі Національного музею «Київська картинна галерея», лежать спаковані в будівлі на Терещенківській, 9 — і чекають. Поставити відтворений вітраж Київської картинної галереї на місце зараз не можна: музей не має гарантій, що наступного разу з ним не станеться те саме.
Що саме розбилося
Уранці 10 жовтня 2022 року російська ракета влучила в парк Шевченка. Від вибухової хвилі тоді постраждали музей Ханенків, музей Шевченка, філармонія — і сусідній особняк Терещенків, де з 1922 року працює картинна галерея.
Скляний ліхтар у стелі був частиною будинку майже від початку. Особняк перебудували для Федора Терещенка у 1882–1884 роках, і верхнє світло крізь кольорове скло було тим, заради чого зали з картинами взагалі мають такі стелі. Вітраж зробили на зламі XIX і XX століть у складній техніці: травлення кислотою по двошаровому «флешовому» склу, де тонкий червоний шар знімають до прозорої основи. Ані майстерні, ані автора встановити не вдалося.
Чому робота поїхала до Лондона
В Україні не знайшлося ні такого скла, ні фахівців, які працюють у цій техніці. Тому вцілілий уламок оригіналу відвезли до Лондона — щоб підібрати відтінок не на око, а по зразку.
Далі майже все тримала на собі одна людина. Оксана Кондратьєва, майстриня українського походження зі своєю студією в Лондоні, взялася за відтворення і профінансувала роботу власним коштом. Спеціальне флешове скло на замовлення виготовила німецька гута Glashütte Lamberts у Вунзіделі — одна з небагатьох, де його ще варять по-старому. Ідея повернути ліхтар належала київській художниці-вітражистці Ларисі Пішій.
Гроші на порятунок київських памʼяток частіше приходять ззовні: костел святого Миколая рятує міжнародна коаліція за мільйон євро.
Чотири роки в датах
Редакція KyivCity News звела хронологію цієї історії з повідомлень музею та профільних видань: 10 жовтня 2022-го — удар і зруйнований ліхтар; кінець квітня 2024-го — меморандум про співпрацю між музеєм і майстринею; понад два роки роботи над склом; серпень 2026-го — повний комплект із 16 елементів передано музею.
Музеї тим часом страхуються копіями: у Києві оцифровують воєнну спадщину так, щоб цифрова копія лишалася навіть тоді, коли з оригіналом щось стається.
Коли вітраж повернеться на стелю
Монтаж планують після завершення війни і лише за умови, що будівля буде безпечною. Тобто скло, яке робили два роки в Лондоні, поки що не побачить ніхто, крім співробітників музею. Це той рідкісний випадок, коли реставрація завершена, а результат треба почекати.
Буває й навпаки, коли чекати вже нічого: цегляну огорожу Байкового кладовища знесли повністю, так і не оприлюднивши обіцяного дослідження.